• Укр
  • Рус

«Лікарі казали: “Буде добре, якщо настане ранок”»

69
Додати
до обраних
Поділитися

Як медики ведуть поранених військових від небуття до перших кроків і повноцінного другого життя.

Вперше про медичну реабілітацію як комплексний напрям медицини серйозно заговорили під час Першої світової війни, коли зіштовхнулись із проблемою, як повернути у суспільство тисячі поранених солдатів. У сучасній Україні проблема стала актуальною у 2014-му.

Сьогодні військові і цивільні з мінно-вибуховими травмами потребують кваліфікованої медичної допомоги, якісного протезування, реабілітації та психологічної підтримки, яка даватиме наснагу боротися за своє одужання і повернення до звичного життя. Усе це матиме ефект, якщо працюватиме в комплексі.

Медична реабілітація

Проєкт U+ system — один із таких, які намагаються комплексно вирішити проблеми, з якими стикається поранений військовий чи цивільний. Тут постраждалим надають безкоштовну допомогу з реконструктивно-відновної хірургії, протезування кінцівок, фізичної реабілітації, а ще психологічну підтримку та сприяють працевлаштуванню ветеранів.

Медична реабілітація фото 1

Суть проєкту U+ system полягає у тому, щоб проводити дослідження у сфері реабілітації та протезування і постійно покращувати знання та досвід фахівців. Для цього у рамках проєкту планують створити сучасний центр у Бучі, де можна буде отримати повний спектр послуг із реабілітації, а також де фахівці зможуть підвищувати свою кваліфікацію та розробляти освітні програми. Цей освітній проєкт реалізується за фінансової підтримки OLX та БФ «Коло».

Медична реабілітація фото 2

Та наразі вони скеровують підопічних до приватних медзакладів із кваліфікованими фахівцями й оплачують їхнє лікування і реабілітацію до повного відновлення.

Ірина Щуракова живе у стінах лікарні вже третій місяць. Тут вона почула перше синове «мама», коли її 35-річний Євген вийшов із коми. Після того, як дорогою на бойове завдання назустріч військовій автівці вилетів ЗІЛ, водій якого утратив керування, Євген пробув у забутті півтора місяця.

Медична реабілітація фото 3

«Лікарі казали про його стан: “Зараз вечір. Буде добре, якщо настане ранок”. Ніхто не давав жодних гарантій», — говорить Ірина.

Черепно-мозкова травма, перелом усіх ребер, що унеможливило самостійне дихання, зламані ноги і щелепа — ще не всі діагнози, які Євгенові поставили після аварії. Тим, що син уперто боровся за життя, Ірина завдячує його «сталевій середині». У рідному Добропіллі на Донеччині Євген одразу після закінчення училища пішов електриком у шахту. У 2016-му добровольцем пішов у десантно-штурмові війська. У 2019-му його комісували за станом здоровʼя. Але у перший день повномасштабної війни Євген пішов до тероборони, а звідти — на схід.

Медична реабілітація фото 4

«Зараз він уже їздив сам на візочку, крутив колеса. Вже сам їсть перетерту їжу, потрохи старається говорити. До нього приїжджають побратими — і він усіх впізнає. Але не може поки що емоційно на них реагувати — ще не має вдосталь сил. Видно, що вони знали його іншою людиною — сильною, міцною», — говорить з гордістю Ірина.

Київський активіст і правозахисник Олег Симороз до повномасштабного вторгнення бачив війну, зізнається, лише у грі Counter-Strike. Та з перших днів повномасштабного наступу Росії, коли машина його родини (на щастя, порожня) вибухнула просто під будинком і його троюрідний брат зустрічав свій четвертий день народження у стихійній евакуації з Бучі, зрозумів, що усе серйозно.
Олег не хотів казати сімʼї, що має намір записатись у тероборону. Але в черзі до центру комплектування зустрівся з батьком. Батько і син потрапили на війну 14-го березня — у День українського добровольця. І з першого дня відчули її на собі сповна: з чотирма магазинами на бійця обороняли Київщину під ворожими артобстрілами. Літо принесло час оговтатись і навчитись. 112-та окрема бригада тероборони, де служив Олег, готувалася йти на схід.

Медична реабілітація фото 5

Якщо не знати, що щелепу Олега після поранення довелося фактично збирати наново, нізащо б не здогадатися. Він говорить чітко і виважено. Детально пригадує події 20 жовтня, коли за кермом «Нісана» віз своїх хлопців на бойове завдання в районі Кремінної.

Того дня Олег довго сперечався з побратимом, хто із них сяде за кермо, і врешті його не пустив: за день до того Олег уже вів важку автівку цією ж небезпечною дорогою, тож розсудив, що зможе зробити це знову. А потім авто наїхало на протитанкову міну.

Медична реабілітація фото 6

На міну Олег наїхав водійським колесом, на нього ж прийшовся найважчий вибух від восьми кілограмів тротилу і вогняної хвилі. Мотор автівки вилетів і зламав Олегу ніс, дві лицевих кістки, вибив зуби і зламав верхню щелепу. Уламки перебили нерви на руках і зламали пальці. Вибухом відірвало ноги.

Олег прийшов до тями майже одразу. Не розумів, чи не втратив зір: кров застилала очі. Памʼятає: хотілося гучно кричати — не від болю, від усвідомлення, що «зараз може настати кінець». Встиг зауважити, що ноги сильно промокли. Тоді — сильний біль від накладених турнікетів. І — темрява.

Медична реабілітація фото 7

Коли вже в машині десантників, які їх евакуювали, дорогою до Краматорська приходив до тями, думав про те, що на зламані ноги турнікети не накладають. Як міг, боровся із забуттям — інстинктивно. Пізніше хлопці розповіли: Олег наказав їм накласти турнікет ще й на праву руку — та була сильно посічена уламками. Перше, про що спитав, остаточно отямившись у дніпровському шпиталі, — чи живі його хлопці.

«Я їх подумки вже поховав», — говорить.

Тиск і дихання підтримували штучно. Температура 40 не спадала. Чув лікарське «у нього особливо важкий стан». Так минули перші два тижні після поранення.

Медична реабілітація фото 8

Тоді перенаправили до столичного шпиталю. Олег ще був заслабкий для будь-яких рухів. Але лікарі поступово повернули йому можливість говорити — і це стало величезним полегшенням. Вже за реабілітації військовий остаточно повернув собі себе. Тут він кожного дня вчився самостійно пересаджуватись з ліжка на візок і назад — і натренував слабкі руки, терплячи біль у зламаних запʼястках. Тут лікарі відновили пошкоджений нерв у руці. Тут двічі на день тренується з реабілітологом, тож поки дійшло до протезування, Олег уже мав достатньо сили у мʼязах спини і корпуса, аби поступово ставати і пересуватись на тренувальних протезах.

Паралельно з тренуваннями для Олега готують протези. Це теж непростий процес — влітку кукси худнуть і доводиться робити нові заміри для куксоприймачів.

Медична реабілітація фото 10

«Я хочу, аби наші чиновники і військова медицина зрозуміли, що реабілітація і протезування нерозривно повʼязані. Чомусь зараз державна система побудована так, ніби коли в тебе зажила нога і тобі встановили протез — ти можеш одразу встати і піти. Це не так. Для того, аби опанувати протези, тіло має бути в ідеальній формі. Та про яку форму може йтися, коли людина два-три місяці лежала в ліжку після поранення?!» — говорить Олег.

Через вісім місяців після поранення Олег активно повертається до роботи і прагне змінити у країні культуру виборчого права. А ще — надихає таких же як він побратимів на те, аби боротись за владу над своїм життям, а суспільство на те, аби давати їм таку можливість — розмовами, допомогою, стінами.

Медична реабілітація фото 11

«Всі думають, що реабілітація — це якийсь набір вправ і так далі. Я хочу сказати, що реабілітація — це велика, дуже потужна і серйозна наука, яка розвивається. І звісно, що вона розвивається там, де вона найбільше потрібна», — жваво і голосно говорить завідувачка стаціонару Марина Гуляєва, заслужена лікарка України з понад 30-річним досвідом у медицині.

«Реабілітація військових не відрізняється за організацією від іншої реабілітації. Тому що гостра реабілітація починається тоді, коли ми закінчили саме клінічну компоненту, вивели пацієнта з критичного стану, надали допомогу, націлену на зменшення ускладнень, пролежнів і так далі. На жаль, у нас є проблеми на всіх етапах — не вистачає навченості персоналу. Україна не була готова до такої кількості поранених. Але треба вчитись усім — лікарям, медсестрам, фельдшерам».

Жінка упевнена: головний компонент реабілітації — правильно підібрана мультидисциплінарна команда, яку може очолювати лікар фізичної реабілітаційної медицини або той лікар за фахом, який є зараз головним для конкретного пацієнта. Наприклад, для пацієнтів з ампутацією на першому етапі це може бути ортопед, травматолог, який має зробити оперативне втручання та виконати ампутацію.

У її лікарні в кабінетах ніхто не сидить. Завдяки зокрема цьому Євген і Олег мають сили боротись далі. Кожен зі своєю бідою.

Як вам стаття?

Додати
до обраних
Поділитися
Як прокачати стресостійкість

Як прокачати стресостійкість

Як підвищити стресостійкість: поради для ефективного управління життєвими негараздами ✔️ Дізнайтеся як зміцнити свої ресурси для успішного подолання стресу ✅ Читати подробиці ➤ Блог OLX.ua.