Відпустки: усе, що потрібно про них знати

На кожну особу, яка працевлаштована на підставі трудового договору, з моменту підписання контракту розповсюджується дія Закону про працю, який дає їй право на відпустку. Відпустки відрізняються за принципами надання, тривалістю та умовами їх отримання. Загалом працівник має право на різні види відпусток і в його інтересах знати, якими з них він може скористатись.

Оскільки деякі відпустки надаються лише за бажанням працівника, якщо він про них не знає, право на їхню реалізацію може бути втрачене. Що таке відпустка та за яких умов її можна отримати — з’ясовуємо в даному матеріалі.

Які є види відпусток та їхня тривалість

Відпустка — це період, коли працівник може відпочити від роботи, зміцнити своє здоров’я, подорожувати, зайнятися особистими справами або навчанням. Законодавством передбачені певні види відпусток в Україні, які мають різну тривалість та умови надання.

Основна щорічна відпустка

Щорічна відпустка — це одна з основних соціальних гарантій працівника, яку передбачає робота в Україні та забезпечує Конституція країни. Вона надається для відновлення сил працівника, його працездатності та хорошого стану здоров’я. Щорічна відпустка не може бути замінена грошовою компенсацією, за винятком ситуацій, за яких трудовий договір припинено.

Тривалість основної відпустки залежить від характеру роботи, стажу, умов праці та інших чинників. Загальна тривалість основної відпустки визначена не меншою за 24 календарних дні. Для працівників деяких категорій є право на довшу основну відпустку, зокрема:

• працівники металургійної, сланцевої, електроенергетичної промисловості, а також персонал, зайнятий на підземних роботах глибиною понад 150 метрів, забезпечені відпусткою на 28 днів;
• гірничорятувальні частини зобов’язані надавати своїм працівникам щорічні відпустки строком 30 днів;
• для осіб, що молодші за 18 років, передбачена щорічна відпустка 31 день;
• працівники закладів освіти, які займають керівні посади, а також працівники наукових закладів можуть отримати відпустку строком 56 днів;
• відпустка працівників тимчасового або сезонного виду робіт відповідає відпрацьованому ними часу;
• інваліди I та II груп можуть відпочивати 30 днів, для III групи передбачені 26 днів.

В умовах неповного робочого дня чи тижня тривалість відпусток визначається пропорційно до стажу роботи. Право на щорічну відпустку надається працівникові за його бажанням, але з урахуванням потреб підприємства. Розмір оплати відпустки відповідний розміру середнього заробітку, який працівник одержував останні 12 місяців.

Соціальні відпустки

Соціальні види відпусток належать працівникам за обставин, які пов’язані з їхнім особистим життям, здоров’ям, сім’єю та дітьми. Що таке соціальна відпустка, визначено статтями 17, 18, 19, які містить законодавство України «Про відпустки». Соціальна відпустка надає робітникам можливість відновити свої сили, покращити своє самопочуття, займатися вихованням дітей, реалізувати свої інтереси та потреби.

Соціальними вважаються відпустки, пов’язані з такими обставинами:

• Вагітність та пологи. Її можуть отримати жінки на основі медичного рішення. Відпустка до пологів триває 70 календарних днів та 56 — після пологів. З народженням двох і більше дітей, або у зв’язку з ускладненнями після пологів, соціальна післяпологова відпустка може тривати 70 днів. Жінки, які постраждали після катастрофи на Чорнобильській АЕС, дістають право на 90 днів соціальної відпустки до пологів та стільки ж після них. Жінка має право об’єднати щорічну основну, соціальну та додаткову відпустки.
• Догляд за дитиною на період досягнення нею трирічного віку. Така соціальна відпустка надається одному з батьків або іншим особам, які доглядають за дитиною. Така відпустка призначається після відпустки після пологів та закінчується по досягненню дитиною трирічного віку.
• Усиновлення дитини. Тривалість становить 56 днів під час усиновлення однієї дитини, та 70 днів за умови усиновленні двох та більше дітей.

Право на соціальні відпустки мають не тільки громадяни України. Трудовий кодекс відпустки передбачає надавати також іноземцям та особам без громадянства, які в Україні працюють.

Творча відпустка

Творчі відпустки можуть отримувати працівники для здійснення творчої діяльності, пов’язаної з науковою або освітньою сферою. Вона надається працівникам для таких цілей:

• завершення підготовки дисертацій — тривалість відпустки до трьох місяців на здобуття ступеня кандидата наук, до шести місяців — доктора наук;
• робота над написанням підручника, довідника тощо — до трьох місяців;
• участі у творчих заходах — до одного місяця.

Творчу відпустку не отримують:

• особи, які завершили навчання в аспірантурі чи докторантурі;
• особи, які повторно здобувають той самий науковий ступінь;
• працівники, які перебувають в академічній відпустці.

Творча відпустка може бути надана як повністю, так і частинами, кожна з яких складає не менше 14 календарних днів. Також творчу відпустку можна поєднати зі щорічною основною або додатковою відпусткою. На час творчої відпустки робоче місце та заробітна плата зберігаються за працівниками.

Додаткові відпустки

Додаткові відпустки мають право отримати працівники окремих категорій за певними умовами, нарівні з основною відпусткою. Види додаткових відпусток залежать від підстав, які зумовлюють їхнє надання. Ними можуть бути:

• навчання або підвищення кваліфікації — відпустка може тривати, залежно від типу навчального закладу та форми навчання, від 10 до 40 днів;
• соціальні та сімейні обставини — необхідність доглядати за дитиною з інвалідністю підгрупи А І групи або за двома й більше неповнолітніми дітьми, також додаткова відпустка надається одиноким матерям та тим, хто усиновив дитину;
• участь у бойових діях, інвалідність унаслідок бойових дій, постраждалі від репресій та участі в Революції Гідності;
• участь у громадській діяльності — виборчих кампаніях, профспілкових заходах тощо;
• особливий характер роботи — наявність шкідливих або небезпечних умов, високих нервово-емоційних чи інтелектуальних навантажень, змінний графік.

Додаткові відпустки можуть бути оплачуваними або неоплачуваними, залежно від законодавства та колективного договору.

Хто має право на відпустку

У статті 45 Конституції України зазначено, що кожен, хто працює, має невіддільне право на відпочинок. Цей вираз передбачає, що працівники можуть скористатися щорічною відпусткою, щотижневим відпочинком, скороченим робочим днем чи тижнем залежно від виду праці.

Усі працівники, які працюють на підставі трудового договору або іншого документа, що регулює трудові відносини, мають право на відпустку. При цьому не має значення форма власності підприємства, де працює працівник, який вид діяльності він здійснює, який розмір його зарплатні чи стаж роботи.

Який порядок надання відпустки

Законодавством України передбачаються різні види відпусток та порядок їхнього надання. У перший рік роботи працівник може взяти відпустку через 6 місяців. Надалі його відпустка визначається графіком відпусток на поточний рік. Графік складається на основі інтересів підприємства та працівників. У його формуванні беруть участь керівництво, профспілка або уповноважений представник трудового колективу.

Працівник має бути ознайомлений із документом не пізніше як за два тижні до початку відпускного періоду. Відпустка надається після подання заяви працівника та наказу керівника про її надання. У разі відмови керівник має мотивувати своє рішення і повідомити працівника про можливість оскарження. Немотивована відмова є прямим порушенням прав працівника.

Щоби піти у відпустку для навчання, необхідно надати документи, оформлені навчальним закладом (наприклад, виклик на сесію). У цих документах має бути зазначена інформація про період навчання, а також відомості про успішність студента. Також працівник має написати заяву про отримання відпустки для навчання, яка оформляється наказом керівника.

Порушення законодавства тягне за собою дисциплінарну, матеріальну, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Як може змінюватися тривалість відпустки

Крім щорічної основної відпустки працівники за бажанням можуть отримати також певні види відпусток без збереження заробітної плати, які можна додати до основної відпустки або реалізувати в інший час. Їхня тривалість залежить від категорії працівників та підстав, які передбачають надання таких відпусток.

При визначенні тривалості відпустки вихідні дні не додаються до цього періоду. Якщо відпустка припадає на суботу або неділю, цей день не зараховується до її періоду. Лікарняні дні також не додаються до тривалості відпустки. Але якщо працівник хворіє під час своєї відпустки та має листок непрацездатності, він може подовжити свій відпочинок на стільки днів, скільки був на лікарняному.

Які відпустки для неповнолітніх передбачені законодавством

Неповнолітні працівники можуть скористатися своїм правом на щорічну основну відпустку тривалістю 31 календарний день, визначивши зручний для цього час. Ця норма має бути врахована ще на стадії складання графіків відпусток, з яким працівник віком до 18 років має ознайомитися не пізніше як за 2 тижні до зазначеного періоду.

Піти в щорічну основну відпустку неповнолітній працівник може в перший рік роботи ще до того, як пройде 6-місячний термін його безперервної праці на одному підприємстві. Замінити грошовою компенсацією будь-які види відпусток неповнолітніх не можна. Згідно з положеннями КЗпП України, всі інші різновиди відпусток особи до 18 років отримують на загальних підставах.

Відпустка — це право кожного працівника, яким не варто нехтувати. Під час відпустки можна покращити якість свого життя, цікаво провести час та відновити сили для нових досягнень у роботі.