Українська народна вишиванка: історія та символіка

Українська вишиванка — це елемент традиційного українського вбрання. Легенди про вишиванку кажуть, що сорочка здавна слугувала не лише одягом, а й оберегом. У її вишивку закладалися символи, що зараз слугують своєрідним відбиттям української історії, культури.

Орнаменти та техніки українських вишивок

Вишиванки України дуже різноманітні: в залежності від регіону можна побачити особливості у техніках, візерунках та кольорах. На сьогодні нам відомо близько 250 видів вишивальних швів, що виконуються 20-ма техніками, серед яких найбільш поширеними є:

• мережка;
• вирізування;
• настилування (лиштва);
• низь;
• заволоч;
• хрестик;
• вишивання кольоровим шовком.

Види вишиванок українських розрізняють також за орнаментами. Їх можна поділити на геометричні, рослинні та тваринні візерунки. Геометричні орнаменти, як правило, об’єднують у собі всі інші. Вони відображають складність та упорядкованість навколишнього світу, його символічну цілісність.

Що ж до рослинних та тваринних мотивів, то кожна рослина і тварина має своє особливе значення. Наприклад, зображення на тканині макових квітів символізує захист від злих сил, а листя дуба — силу та мужність. Лілії ж символізували жіночність та тендітність. Метелики означають ангелів-хранителів, а образ зозулі — символ дівочої краси та молодості. Дуже часто на вишиванках зображали калину (символ роду) та Дерево життя (символ безперервності та багатогранності життя).

Кожен регіон України має свій унікальний стиль вишитих сорочок.

У центральній частині України переважають геометричні та рослинні мотиви вишивки червоними та чорними нитками з поєднанням різних технік. Окремо варто згадати про стриману полтавську вишивку. Сорочки у цьому регіоні вишиваються здебільшого біллю (білими нитками по білому полотну), іноді зустрічаються коричневі, сірі, червоні та блакитні нитки.

Подільські вишиванки відрізняються наявністю одного основного кольору на виробі, яким вишивають рослинно-геометричні орнаменти різними техніками.

На Поліссі поширена графічна та чітка вишивка, що часто суцільно вкриває полотно, хоча сама по собі не складна. Чернігівщина ж поєднала в собі яскравість Київщини та лаконічність Полтавщини: у вишивці білим по білому зустрічаються червоні та чорні вкраплення.

Східноукраїнські вишиванки — це здебільшого рослинні мотиви червоними і чорними нитками. На Харківщині та Луганщині поєднували різні за фактурою нитки (часто грубі), аби додати візерунку рельєфу. Також для Харківщини характерний орнамент у вигляді Дерева життя.

Захід України вирізняється строкатістю вишивки в різних регіонах. На Тернопільщині та Хмельниччині найчастіше вишивали рельєфно чорними нитками. Волинські вишиванки прості та вишукані: чітке поєднання геометричних орнаментів, вишитих переважно червоними (іноді синіми та чорними) нитками, утворює гармонійний візерунок з великою кількістю деталей. Львівська вишивка тонка, схожа на мереживо, виконана здебільшого хрестиком.

На Івано-Франківщині та Прикарпатті загалом сорочки вишивали різними техніками та поєднували різні орнаменти, використовуючи при цьому велику гамму кольорів. Мало не кожне карпатське село мало свій самобутній вигляд вишиванок, тож об’єднати їх в один окремий різновид практично неможливо.

Закарпатські вишиті сорочки мають автентичний геометричний орнамент, виконаний контрастними різноколірними нитками. На Буковині поряд з геометричним та рослинним орнаментами зустрічається зооморфний. Тут використовували яскраві й насичені кольори у поєднанні зі сріблястими й золотими нитками, якими переважно повністю вишивали рукави сорочок.

Вишивка Півдня України поєднує в собі риси різних регіонів. Переважали геометричні та рослинні орнаменти і традиційні кольори (чорний, червоний, синій, іноді сірий).

Кримські вишиванки дуже відрізняються від сорочок материкових регіонів країни. Хоча тут також зустрічаються здебільшого рослинні, особливо квіткові візерунки, вони мають дещо іншу форму та виконуються у ніжних кольорах. У вишивці кримських татар навіть геометричні та тваринні потиви завжди поєднуються з рослинними.

Історія вишиванки України

Історія української вишивки бере свій початок ще з часів Трипільської культури, що існувала у 6-3 ст. до н.е. І хоча самого одягу з того часу не збереглося, дослідники переконані, що мотиви, подібні до тих, які трипільці наносили на глиняний посуд, зустрічалися й у вишивці одягу.

З оповідей грецького історика Геродота дізнаємося, що кіммерійці, скіфи та сармати прикрашали свій одяг вишитими геометричними орнаментами. Археологи також знаходили прикраси та статуетки, що зображували людей у вишитому одязі. Значущою є знахідка з Соколової могили, де знаходилися фрагменти шовкової тканини з золотою вишивкою.

Варто згадати і про металеву фігурку з Мартинівського скарбу, датовану 6 ст. На грудях у фігурки людини видно імітацію вишитого орнаменту. Подібні елементи часто знаходили на кам’яних бабах.

У давнину найбільш поширеними були геометричні орнаменти. Старовинні вишиванки виробляли техніками «гладь» та «ретязь» (різновид «хрестика»). Ще за часів Русі з’явилися перші вишивальні школи, які започаткувала Анна, донька Ярослава Мудрого.

Козацькі вишиванки зазвичай оздоблювалися геометричними та рослинними орнаментами з використанням золота та срібла (так само як у княжі часи).

З 18 століття поширення набуває вишивка бісером, що найбільше зустрічалася на Заході України, де все ще можна зустріти подібну техніку.

19-20 століття змінило традиції української вишивки. Надзвичайного поширення набув «хрестик», яким виконували тепер не лише геометричні, а й рослинні та квіткові візерунки, цікавість до яких збільшилася саме в цей час.

Що таке вишиванка у новітній час? На зламі 19-20 століть українські сорочки вишиванки стали елементами повсякденного одягу, поєднуючись із європейською модою. Започаткування такої тенденції приписують І. Франкові.

Новий виток розвитку історія вишивки отримала після повернення незалежності, коли вишитий одяг цілком проник у повсякденну моду та «вирвався» з меж традиційного костюма.

Історія української народної вишивки не закінчилася й досі.

З сучасним розмаїттям матеріалів та технік існує безліч фасонів та орнаментів, що трансформуються та підлаштовуються під сучасні тенденції.

Цікаві факти про українські вишиванки

1. Техніка «хрестик» набула поширення лише у 19 столітті, хоча зараз є найбільш популярною.

2. З історії вишиванки відомо, що вона не була частиною повсякденного одягу українців.

3. Від кольору тканини в давнину залежало, що символізує вишиванка. Так, чорні сорочки носили лише чоловіки, а сині — дівчата до 12 років або жінки, що не могли або не хотіли мати дітей.

4. До появи штучних барвників колір ниток закріплювали, запікаючи їх у житньому тісті.

5. Мотиви української вишивки зараз популярні по всьому світу. Дизайнери використовують їх у своїх роботах, а 2016 року вишита сорочка взагалі була названа трендом.

6. День вишиванки відзначають у 60 країнах світу.