Що краще — заповіт чи дарування?

Українське законодавство передбачає декілька способів переходу права власності іншій особі, ось тому нагальним є питання «що краще — заповіт чи дарча?».

Що таке заповіт та договір дарування?

Заповіт — це особисте розпорядження заповідача (фізичної особи) на випадок смерті. Заповідач може вільно обирати спадкоємців та позбавляти права на спадкування будь-кого зі спадкоємців. Позбавлення права не потребує зазначення причин. Заповіт може вимагати, щоб спадкоємець виконав певну зустрічну умову.

За договором дарування дарувальник безоплатно віддає власне майно іншій особі. Цей документ не може містити вимог до обдаровуваного на користь дарувальника. Можливі грошова виплата або матеріальне забезпечення на користь третіх осіб.

Особливості переходу права власності

Тож дарча чи заповіт? У чому полягає відмінність? Вона полягає в моменті, коли переходить право власності на майно.

Коли набирає чинності заповіт? Спадкоємець може отримати в нотаріуса документи про право на спадщину лише після того, як минуть пів року з моменту смерті заповідача (із часу відкриття спадщини). До моменту смерті саме заповідач є власником майна, він може ним:

• володіти;
• користуватися;
• розпоряджатися.

А ось договір дарування, коли набирає чинності, то припиняє право власності дарувальника та надає його іншій стороні, він є документом відчуження майна. Його дія починається з того моменту, як обдаровуваний прийняв подарунок (він має будь-якими діями підтвердити свою згоду на отримання майна).

Форма та порядок оформлення заповіту чи договору дарування

Дуже важливе правильне оформлення як заповіту, так і дарчої. Вам знадобляться юридичні послуги нотаріуса, ви зможете знайти найкращих спеціалістів за допомогою OLX.

Заповіт

Заповіт — це односторонній правочин. Після його складання потрібно отримати підпис заповідача — дієздатної повнолітньої особи, що має при собі паспорт та ідентифікаційний код. Якщо отримати підпис неможливо у зв’язку з фізичною вадою, тоді документ може підписати інша особа в присутності нотаріуса, заповідача та двох свідків. У тексті заповіту зазначають причини відсутності особистого підпису.

Форма цього документу нотаріальна та письмова, він має бути зареєстрований у Спадковому реєстрі.

Договір дарування

Дарчу укладають дві сторони, це можуть бути не лише фізичні, але і юридичні особи, або навіть територіальні громади. Договір посвідчується за місцеперебуванням майна. Якщо вас цікавить безплатний юрист у певній місцевості, то таких фахівців можна легко знайти на OLX.

Форма дарчої нотаріальна та письмова, вона підлягає державній реєстрації. Нотаріус має перевірити всю можливу інформацію, щоб встановити, що предмет договору не перебуває в податковій заставі або іпотеці, а також, що відсутні заборони на арешт (відчуження) нерухомого майна.

Умови припинення договору дарування та заповіту

Заповідач має право змінити або скасувати заповіт у будь-який момент. Кожен новий заповіт буде скасовувати попередній.

Є низка підстав, щоб розірвати договір дарування, вони регулюються статтею 727 ЦК України. Наприклад, причиною може бути умисний злочин обдаровуваного проти здоров’я, життя, власності дарувальника та його рідних. При розірванні документа обдаровуваний має повернути дарунок у натурі або компенсувати його вартість.

Способи та причини оскарження договору дарування чи заповіту

Заповіт чи дарування можна оскаржити в суді.

Коло осіб, що можуть оскаржити заповіт, необмежене. Строк позовної давності складає три роки з того моменту, коли особа дізналася, що її права порушені. Заповіт можна оскаржити навіть тоді, коли спадок уже прийнято.

Щоб оскаржити дарчу, необхідно звернутися до суду з позовною заявою упродовж трьох років, коли стало відомо про порушення прав. Звернутися до суду можуть не лише родичі, але й інші зацікавлені особи. Дарчу можна заперечити й після смерті дарувальника. Суд бере до уваги вік та стан здоров’я дарувальника, а також обставини, за яких був підписаний договір.

Податок при оформленні дарчої та заповіту

При виборі правочину також цікаво, що дешевше — заповіт чи дарування? За обидва документи необхідно сплатити податок і державне мито, також сплачуються послуги нотаріуса.

Заповіт

Відповідальний за перерахування податку до бюджету — спадкоємець. Для фізичних осіб I та II ступеню споріднення ставка податку 0%.

Нульова ставка також для:

• осіб з інвалідністю I групи;
• осіб, що мають статус дітей з інвалідністю;
• осіб, що мають статус дітей-сиріт;
• осіб, що мають статус дітей, позбавлених батьківського піклування.

Усім іншим спадкоємцям необхідно сплатити 5% та 1,5% військового збору (для нерезидентів 18% та 1,5%).

Витрати на державне мито складаються з нотаріального посвідчення заповіту (0,05 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) та з видачі свідоцтва про право на спадщину (2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Договір дарування

Відповідальний за перерахування податку до бюджету — обдаровуваний. Усі правила оподаткування такі ж, як і для заповіту.

Витрати на державне мито складають один неоподатковуваний мінімум доходів громадян (якщо йдеться про I та II ступінь споріднення) та 1% від суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (якщо йдеться про всіх інших осіб).

Тепер вам відомо, що краще — заповіт чи дарування саме для вашого випадку. Відповідально зважуйте всі особливості й ризики цих правочинів, також рекомендується попередньо проконсультуватися з юристом.