«Нам казали, що немає перспектив, але ми спробували – і все вийшло»: як «Ремесленники» продають на OLX під час війни

3407

👍 Рейтинг — 4 (1 оцінив)

Оновлено:15 Червня 2022Опубліковано:30 Травня 2022

Додати
до обраних

Поділитися

Валентина ШимковичАвтор

Продовжуємо серію статей про підприємців та їхні бізнеси, які не припинили працювати під час воєнного стану.

Анастасія Боса – власниця магазину виробів з натурального дерева «Ремесленники». Спеціалізується на виготовленні дерев’яних коптилень та обладнання для копчення. Також серед товарів – все, що може знадобитися для комфортного проживання на дачі: літні душі, туалети, дровниці, будки для собак, пісочниці, дитячі майданчики.

В інтерв’ю для блогу OLX Анастасія розповіла, як започаткувала власне виробництво у Харкові, як з початком війни змінився попит на коптильні та що потрібно компанії, щоб відновити повноцінну роботу.

До війни щомісяця виготовляли 5-15 коптилень

Наша компанія працює з 2016 року. Тоді мій чоловік почав виготовляти дерев’яні душі та туалети для приватних будинків і дач. Перші вироби збирав вдома, а згодом ми облаштували в гаражі невеличкий цех та зрештою побудували повноцінне місце для роботи, де зараз і працюємо.

Через деякий час у асортименті магазину з’явилася ще одна позиція – коптильні. Все почалося з того, що наш знайомий зібрав подібне обладнання для себе, і ми зацікавилися, як можна сконструювати якісніший виріб. Виготовили першу партію – і побачили, що цей товар має попит, адже тоді на ринку ще не було багато виробників.

Тож ми повноцінно поринули в роботу з коптильним обладнанням. Якщо дерев’яні вироби (туалети, душі, пісочниці) продаються виключно в теплу пору року, то коптильнями клієнти цікавляться цілий рік.

Час від часу люди, які купили нашу коптильню, повертаються та замовляють нову модель: за чотири роки у нас було вісім таких клієнтів. Деякі покупці вже мають по три наші вироби. Це мотивує розвиватися та вдосконалюватися.

До війни ми щомісяця отримували 5-15 замовлень. Виготовлення однієї коптильні займає від двох до шести днів – залежно від комплектації виробу.

«Нам казали, що немає перспектив, але ми спробували – і все вийшло»: як «Ремесленники» продають на OLX під час війни — Анастасія Боса, власниця магазину «Ремесленники»

Зупинили виробництво, бо майстер з цеху пішов до ЗСУ

Перед початком війни ми думали про те, щоб розширювати команду, – адже подекуди не встигали оброблювати потік замовлень. Але через бойові дії ці плани втратили актуальність. Харків з перших днів вторгнення перебував під обстрілами, тож ми призупинили виробництво: у нас не було ані звернень від покупців, ані можливості працювати.

У кінці березня, коли логістичні оператори відновили стабільну роботу, ми змогли надіслати клієнтам ті замовлення, які отримали ще в лютому, до війни. А у квітні потроху почали надходити й нові дзвінки: загалом за час війни ми продали п’ять коптилень.

Якщо раніше 50% клієнтів купували коптильні безпосередньо для себе і ще стільки ж – для запуску власної справи з продажу копченої їжі, то в останні місяці це співвідношення змінилося. Тепер близько 80% людей мають на меті саме створення бізнесу. Ймовірно, розглядають це як можливість отримувати додатковий дохід у складні часи, коли багато хто залишився без роботи.

Наразі ми відвантажуємо лише товари зі складу. Нових не виготовляємо, оскільки нащ цех досі зачинений: частина команди поїхала з Харкова у безпечніші регіони, а головний майстер пішов до ЗСУ. Тримаємо за нього кулаки.

Головне у бізнесі – не боятися щось робити

Близько 50% клієнтів ми знаходимо завдяки OLX. Щомісяця розміщуємо на платформі 15-20 оголошень. Для просування використовуємо рекламний набір «Турбо продаж» – зазвичай активуємо його майже для всіх позицій. Загалом витрачаємо на публікацію та рекламу близко 5 тис. грн на місяць.

Наразі у нас на складі залишилося п’ять коптилень. Що будемо робити, коли розпрадамо їх – поки що складно сказати. Ми хотіли б відновити виробництво, але, напевно, не будемо з цим поспішати, доки частина Харківської області перебуває під обстрілами.

Інша складність пов’язана з постачальниками. Раніше ми закуповували комплектуючі у виробників з Мелітополя – але зараз це місто в окупації, заводи не працюють. Тож ми вже почали шукати нових постачальників з інших регіонів України. Навіть досягли у цій справі певних успіхів, але процес ще триває.

Головне у бізнесі – не боятися щось робити. Коли ми тільки починали займатися коптильнями, нам усі казали: «Не варто, тут немає перспектив, ви лише втратитиме гроші». Але ми спробували, і у нас вийшло. Так і зараз: навіть під час війни людям потрібні ті чи інші товари. Завдання підприємців – зрозуміти, які саме, та діяти.